В Україні розпочалися неофіційні змагання за посаду головного банкіра країни. 10 травня – дедлайн для Валерії Гонтаревої. Якщо Президент Петро Порошенко підпише її заяву, далі все піде за процедурою: звіт і голосування у парламенті й… відставка. Чи не найбільше експертне середовище обурилось коментарем Гонтаревої, яким вона обґрунтувала свою добровільну відставку: «Реформи зроблені, можна йти». Чи справді ми спостерігаємо полегшення у банківсько-фінансовому секторі, а якщо ні – то чиїх рук ця злочинна бездіяльність?
З університетських кіл, з посади доцента рухівець Володимир Пилипчук пройшов у 1990-му до Верховної Ради і очолив там постійну комісію з економіки, організував розробку або ж виступив співавтором 196 законопроектів. Ще 28 — розробив самостійно. У доробку Пилипчука — ледь не все приватизаційне та антимонопольне законодавства перших років незалежності. Свого часу його кандидатуру навіть розглядали на посаду прем'єр-міністра, а очолювана Пилипчуком комісія ще за часів СРСР розробляла дизайн гривні. Був членом Парламентської Асамблеї ОБСЄ, двічі обирався віце-президентом Генерального Комітету ПА ОБСЄ з питань економіки, науки, технологій та довкілля. Після закінчення депутатських повноважень у 1998-му у владі не залишився, після поділу колись єдиного Народного Руху, до жодної партії не вступив. Залишився у науці і фінансовому консультуванні, а зараз – погодився ексклюзивно відповісти на запитання щодо актуальної ситуації у банківському секторі та про її провідників.
«НЕ ЖАЛКУЮ, ЩО ГОНТАРЕВА ЙДЕ У ВІДСТАВКУ З ПОСАДИ ГОЛОВИ НБУ»
— Голова НБУ Валерія Гонтарева під час зустрічі з Президентом Петром Порошенком заявила, що конфісковані 1,5 млрд доларів Віктора Януковича та його оточення допоможуть Україні суттєво стабілізувати фінансово-економічну ситуацію. На які цілі варто витратити ці кошти?
— Ці кошти “зв’язані” в цінних паперах і на баланс їх може взяти тільки Міністерство фінансів, щоб потім погасити заборгованість. Тобто реальних коштів там не достатньо, це – перше. Друге – це не кошти Януковича, а його сателіта, якого зробили в свій час віце-головою тої фірми (Курченка, — прим.), а потім його помилували. Тепер, коли знадобилося робити цю конфіскацію, поновили кримінальну справу і знову за його участі, бо ж немає учасників, співучасників… і за його участі зробили цей процес. Я не думаю, що це вплине на потугу бюджету, через те і кажу, що реальних коштів немає, є просто художній свист, піар. Вдумайтесь, з України щорічно виводиться коштів в межах 13 мільярдів доларів, а тут якихось 1,5 мільярда і то не всі грішми, а цінними паперами. Звичайно, що на всі гроші знайдеться застосування, але великої радикальної ролі вони не зіграють…
— Місяць тому Гонтарева заявила про те що вже написала заяву про звільнення з посади Голови Нацбанку з 10 травня. Чи справді така відставка може відбутися після травневих свят і чи Президент та, поки що, чинний голова НБУ, на вашу думку, можуть змінити свої рішення? Як би Ви оцінили діяльність пані Гонтаревої на посаді Голови Національного Банку України?
— Ще не зустрічав жодного рішення Порошенка, по якому би він згодом не змінив своєї думки. Починаючи з передвиборчих обіцянок та їхнього виконання – це ж зміна загалом курсу. Не секрет, що Порошенко та Гонтарева пов’язані багатьма і фінансовими, і особистими узами, тому можливо все.
Що стосується Гонтаревої… Коли у нас облікова ставка Національного Банку з 15 стала 30, то я зрозумів, що цій людині немає чого робити в банківській системі. Бо у світі облікову ставку міняють на 0,25, 0,5, 0,75, один відсоток, і це вже вважається грубим регулюванням, а тут відбулося множення у два рази. По-друге, в жодній цивілізованій країні ніколи не було, щоб курс національної одинці з 25 за один день скакнув до 35.
Ці два параметри свідчать про те, що Гонтарева була не підготованою до цієї посади. Теоретично не підкована. Фінансовий інвестор і очільник Національного Банку мають різні важелі, навіть площини регулювання. Національний Банк – то є емісійна, кредитна, депозитна політика, політика регулювання, політика ліквідності, реструктуризація коштів і так далі. Інвестиційний банкір не має справу з цими важелями, і непідготовленість дала свої результати, що кажуть самі за себе.
Пам’ятаєте вона казала, що не відповідає за курс валюти. Відкриваєш сайт Національного банку, а там написано: «на наступний день Національний банк встановлює такий-то курс валют…». А як це так тоді? Курс – питання безпосередньої компетенції НБУ. Наступне – рівень інфляції. Звичайно, що інфляція пов’язана із співвідношенням товарного покриття і грошової маси, попитом і пропозицією, купівельною спроможністю тощо, тобто з урядовою політикою в цілому. Але центральний банк жорсткими методами міг стримувати інфляцію, а з численних інтерв’ю Гонтаревої слідувало, що цього не може бути в принципі. Але за що вона бралася – те ставало гірше. Так, за її словами, на цей рік була запланована інфляція 8 чи 9%. Насправді ж, — вона вже 15% річних. От і результат її втручання. Отже, я однозначно не жалкую, що голова Національного банку йде у відставку. Далі хай її діяльність коментують не економісти, а Національне антикорупційне бюро та інші подібні інституції.
«НИНІШНЯ СИСТЕМА АБО ПРИВЯЗУЄ ДО КОЛІСНИЦІ, АБО РОЗЧАВЛЮЄ»
— Наразі головним претендентом на посаду голови НБУ експерти називають нинішнього голову Райффайзен Банк Аваль – Володимира Лавренчука. Які його сильні сторони Ви можете назвати? І чи не виникнуть в останній момент нові претенденти на цю посаду від Президента?
— Варто подивитися, як функціонує банк, яким він керував. Він має найбільші прибутки. Це важливо, адже кожна організація, яка створюється для отримання прибутку, показником має його величину. На тлі того, що інші банки мають збитки, Лавренчук виявився здатним ефективно вести комерційний банк, до того ж він має високий рівень освіти, кваліфікацію, досвід і так далі. Але виникає питання – в яке середовище він потрапляє? Коли людина працює під парасолькою австрійського банку, його там його поважають, — це одна ситуація. А коли потрапляє на посаду голови Національного Банку України за умов діючої нині системи – ситуація зовсім інша. Я хотів би, щоб НБУ був таким же успішним, як і банк Аваль. Але ви ж знаєте, що нинішня система або прив’язує до колісниці, або розчавлює. От я хотів би, щоб його система не прив’язала до колісниці, щоб він не робив того, що до цього часу робилось. Натомість, — щоб мало місце ефективне диригування.
«У ПРОФІЛЬНОМУ КОМІТЕТІ – АБСОЛЮТНА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ»
— Напевно важлива комунікація між Національним Банком і відповідним комітетом Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності. Якою має бути зв’язка між цими двома інституціями, щоб правильно і ефективно працювала банківська система?
— Те, яким чином нині функціонує банківська система, демонструє різні інтереси української економіки, Президента та його оточення, певних політичних сил. Завдання профільного комітету ВР на чолі з Сергієм Рибалкою – законодавчо забезпечити необхідні для банківської системи закони, які б нейтралізовували виникаючі ризики. Але ви знаєте – мені навіть не хочеться говорити про цей комітет… Він складається з банкірів, що втратили свої банки, та просто нефахових людей. Що там робиться (у комітеті Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності, — прим.)? Абсолютна некомпетентність та бездіяльність. Немає про що говорити.
— Відомий факт, що, наприклад, у голови банківського комітету Сергія Рибалки навіть немає профільної – банківської освіти. Він металург і юрист. Як ви вважаєте, чи має право така людина взагалі очолювати відповідальний сегмент – банківську сферу та фінанси?
— Все вимагає своєї спеціальності. Ну от, у Вас є діти? Тоді скажіть, коли треба пологи приймати, кого ви покличете – звичайну акушерку чи академіка зі світовим ім’ям в галузі радіоелектроніки? Риторичне запитання. Банківським комітетом нині керує людина, яка має абсолютно приблизне уявлення про те, що таке банківська система, ще й з сумнівною репутацією і великою кількістю скандалів навколо свого імені. Це і несплата податків, і виведення коштів в офшори, і можливе торгове та виробниче співробітництво з Росією, з якою ми воюємо тощо. “Офшорний Рибалка”, як називають його у ЗМІ.
Його некомпетентність – велике лихо для банківської системи. Розповім на прикладах. До нашої нової влади Україна мала близько 75 мільярдів доларів збережень. Банки почали лопатись, а доларів немає. Їх не стало. Вони залишились у банках, які лопнули. Коли банк лопається, в нього вводиться тимчасова адміністрація, залишки коштів або виставляються на міжбанківський аукціон, або Національний Банк сам їх викуповує. У Національного Банку України був великий резервний фонд, приблизно 40 мільярдів пішло при падінні банківської системи. Звичайно ж, ніхто не скаже, хто скільки вкрав, і факт залишається фактом, що долари зникли у невідомому напряму з банківської системи. Вони просто були виведені.
Так от, момент, коли після падіння першого банку на валютний ринок не вийшов ні один долар, Фонд гарантування вкладів не видав жодного долара на міжбанківську валютну біржу, або не продав прямо тому ж Національному банку. Така ситуація вимагає того, щоб негайно цей самий Сергій Рибалка, – а для мене прізвище не має значення, має значення результат, – повинен був цю ситуацію проаналізувати і розробити закон, який би не дозволяв виводити валюту з банків, або зобов’язував би валютні ресурси збанкрутілих банків продавати на валютній біржі, або напряму викупити Національному Банку. Цього не було зроблено. Про що це свідчить? Чи про недосвідченість самого Рибалки, чи про повну відсутність співпраці і координації між Головою Нацбанку, фондом гарантування і головою комітету ВР, тобто в будь-якому випадку – злочинну бездіяльність. Далі, коли банки почали “пачками” уходити з ринку в результаті банкрутства, Комітет мав би виробити механізми для того, щоб підняти відповідальність банківського сектору. Сьогодні, наприклад, мають високу оплату голови правлінь комерційних банків, голови наглядових рад тощо. А за що їм платять? Адже коли лопається банк, ніхто не несе відповідальність. У зв’язку з цим слід було б розробити законопроект, за яким члени наглядових рад, члени правління і власники за банкрутство банку відповідали б своїм особистим майном. А у випадку банкрутства воно повинно конфіскуватись.
— Це б посилило відповідальність банкірів, і повернуло довіру людей до банківської системи, правильно?
— Звичайно. Повинна бути адекватна міра (покарання за банкрутство, — прим.). Якщо збереження звичайних вкладників перетворюються в попіл, то дивно, чому не несуть покарання майнового, фінансового плану ті, хто зобов’язаний був пильнувати і приймати рішення, тобто менеджмент банків. Тоді б вони і управляли таким чином, щоб не довести до банкрутства, а Наглядова рада повинна міняти менеджмент, якщо бачить зміну тенденцій на “похмуру” погоду. Інакше для чого такі наглядові ради, в якій член ради отримує щонайменше 10 тисяч доларів на місяць. Дуже часто вони працюють разом для того, щоб вивести ті гроші за кордон, розподілити їх по особистих фірмах чи рахунках в офшорних зонах і на тому кінець.
Більше того, у всіх названих категорій працівників заробітні плати повинні конвертуватися у акції цього банку і щоб вони мали право їх продати не раніше, як через рік після виходу з цього банку. Тоді б банкіри діяли по іншому. Чого ж тоді комітет Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності не розроблює такі законопроекти? Це хіба не очевидні речі?
«РИБАЛКУ ШКІДЛИВО ТРИМАТИ У БАНКІВСЬКОМУ КОМІТЕТІ»
— Можливо, питання в іншому. Голова банківського комітету є представником Радикальної партії, яка не входить навіть в правлячу коаліцію. То чи має він право очолювати такий відповідальний комітет?
— Давайте розділимо відповідь на запитання… Приймає рішення Верховна Рада. Так, комітет підготував один чи два законопроекти. Щось було прийнято, щось – ні. Слухайте, якщо ні один із законів не приймається, або не продукується, треба ставити питання про відповідність. Мають бути вольові кадрові висновки – і стосовно НБУ, і банківського комітету, який виявився недієздатним. За відсутність освіти і кваліфікації у Сергія Рибалки, щоб очолювати профільний банківський комітет, ми вже говорили. У нас взагалі прийнято по особистій симпатії, лояльності, підкилимним домовленостям або елементарно грошовій зацікавленості приймати на посади. Через те, мало тільки на Рибалку покладати відповідальність – треба і на Верховну Раду, і на її голову Парубія. Коли такі погані справи у банківському секторі, а тим часом банківський комітет не продукує відповідні законопроекти для того, щоб не допустити банкрутства банків – це таки свідчить про тотальну недієздатність і злочинну халатність.
— Хто, на вашу думку, несе персональну відповідальність за падіння майже втричі курсу гривні за остання 3 роки: Президент, Уряд, профільний комітет, НБУ?
— Я не буду гадати, я Вам наведу аргументи. Знову ж таки, коли почали валиться банки, НБУ повинен був вийти на Президента, комітет з банківської діяльності. Якщо падає валюта, що робиться з економікою? Стагнація, розвитку нема. Уряд має бути зацікавленим, щоб економіка розвивалася більшими темпами. Для цього потрібно, щоб були доступні кредити для суб’єктів господарювання, і тоді економіка здатна розвиватися. Чому Кабінет Міністрів не вийшов із своїми пропозиціями по ставках по кредитах, по всьому іншому? Ви знаєте, що світова практика така, – якщо банки мають один або півтора відсотки маржі, то вони ладні цілувати руку вкладникам. Скільки у нас мають? 200 і навіть 300, уявіть! У той час, коли на Заході депозити беруть під 3 відсотка і віддають кредити під 4 і 4,5, розумієте? Це питання у нас ніким не регулювалось.
— Як кажуть, дожилися…
— Але при цих 200 і 300 відсотків маржі, які вони мають, вони ще і збиткові. І це біда. Скажіть будь-ласка, а як міністерство фінансів, якщо вони фахівці, не шукає, де дівся прибуток, чому не доповідають уряду, а той не виходить із пропозиціями — давайте обмежимо розмір маржі, наприклад, ну хоча б у 3-4% або рівнем інфляції, щоб банк заробляв, так? Цього немає. Всі, починаючи від голови держави, знають і розбираються, але не роблять, бо це і в їхніх інтересах. Виникає знову ситуація, що підібрали такого голову комітету, який би нічого не бачив, нічого не чув і не знав, і не робив. Цього Рибалку шкідливо тримати у банківському комітеті, бо він абсолютний нуль…
— Дякую за розмову.