Його компанія офіційно заявляли про наміри взяти участь у приватизації ОПЗ, проте сама приватизація вже втретє поспіль провалилася.
Насправді, плани з розширення бізнесу, пана Ярославського на цьому не вичерпуються і є досить далекоглядними та навіть монополіськими. Однак варто зазначити, що в цих планах, бізнесмен досить часто – не самостійний. Точніше –він діє в інтересах третіх осіб. Якщо говорити про ОПЗ – то в інтересах бізнесу
Коломойського. Якщо про Харківський тракторний завод – то в інтересах Росії…
Як стало відомо з власних поінформованих джерел, наразі пан Ярославський веде перемовини з ЄБРР аби у своїх прагненнях приватизувати деякі з держаних компаній заручитися підтримкою банку (і фінансовою також). Сьогодні бізнесмен активно шукає особистої зустрічі з Президентом ЄБРР — Сумою Чаркрабарті.
ІСТОРІЯ ОПЗ
Цікаво, що компанія DCH Ярославського, коли брала участь в приватизації
ОПЗ, згодом публічно від своїх намірів відмовилася. Сталося це незадовго до
проведення аукціону. Проте, DCH не просто відмовилися подати заявку на аукціон, але ще й озвучила інформацію, яка не була призначена для широкого загалу.
Так, в повідомленні компанії DCH сказано, що після підписання договору про конфіденційність з фондом держмайна та ОПЗ, вони отримали доступ до фінансової та юридичної документації ОПЗ. Проревли її аудит за допомогою своїх консультантів та виявили на заводі борги.
Далі, попри договір про конфіденційність, свої підрахунки щодо боргів компанія DCH розголосила у ЗМІ:
"Зокрема, було виявлено, що реальна сума кредиторської заборгованості, становить не менше 85 млн дол., а в найбільш песимістичному варіанті може перевищувати 350 млн дол. А це фактично збільшує ціну придбання ОПЗ для потенційних покупців до 550 млн дол. і більше за ціну, за якою акції підприємства виставлені на продаж», — наголосили в офіційному прес-релізі компанії.
Таким чином DCH Ярославського так би мовити недвозначно натякнула на необхідність у черговий раз знизити вартість заводу.
Але ж куди ще далі?
Джерела редакції стверджують, що публічна відмова компанії Ярославського від приватизації ОПЗ – це лише один акт великої вистави.
Бізнесмен чекатиме на чергове зниження ціни заводу, і ймовірно, уряд на це погодиться на певних взаємовигідних умовах вже з початку наступного року.
Перемовини з цього приводу тривають вже не перший місяць. А так як кінцевим вигодоотримувачем від приватизації ОПЗ має стати Коломойський (щойно позбавлений Приватбанку), то ймовірно цього разу все станеться на його користь.
ТУРБОАТОМ
При цьому, ОПЗ – це не єдиний актив, який під егідою та гарантіями ЄБРР Ярославський прагне прибрати в інтересах третіх осіб.
В його планах придбання і ПАТ «Турбоатом», який КМУ дозволив приватизувати наприкінці серпня поточного року.
ХТЗ
Та от чи піде на таке партнерство ЄБРР – ще велике питання. Особливо, якщо брати до уваги, м’яко кажучи, невисоку успішність керівництва Ярославського
стратегічним Харківським тракторним заводом.
ХТЗ був приватизований компаніями Ярославського близько року. З того часу жодного нового трактору із двору заводу так і не виїхало. Обіцяних
мільйонних інвестицій також ніхто не бачив. Натомість журналісти неодноразового писали про спроби повної зупинки та знищення ХТЗ в інтересах Російської федерації.
За словами екс-керівника ХТЗ Владислава Губіна, вказівки "порізати" устаткування Харківського тракторного заводу та скорочувати співробітників підприємства давав Олег Деріпаска, який, у свою чергу, є бізнес-партнером Олександра Ярославського.
В. Губін розповів, що плани акціонерів ХТЗ полягали в перенесенні виробництва з Харкова до Росії.
“Тому що в Росії є програма "1432“, яка стимулює виробництво сільгосптехніки. І найголовніше, що в РФ немає свого трактора — аналога ХТЗ.
Найбільший в РФ "Волгоградський тракторний завод“ ліквідовано — його знесли. Він був першим тракторним заводом в Радянському Союзі, він на рік старший ХТЗ, і це підприємство знищено в самій Росії», — пояснив він.
ЩО ДАЛІ
Таким чином, якщо наміри Ярославського після приватизації ПАТ «Турбоатому», будуть аналогічні намірам, про які розповів екс-директор Харківського тракторного заводу, то Україна – не лише не отримає омріяних інвестицій в рамках приватизації… Є вірогідність втрати стратегічних майнових комплексів, які ймовірно будуть у подальшому служити інтересам сусідньої держави та російських бізнесменів. Які, у свою чергу, скоріше, зацікавлені у знищенні українських підприємств, аніж у їх розвитку.
Найгірше, що у цій схемі в сліпу можуть використати ЄБРР.