Потім сильних дух і настрій суфражисток охопив і Європу. На мітингах жінок затримували і арештовували. Наприклад, коли в травні 1905 року в Великобританії було відхилено законопроект про виборче право жінок, це спровокувало погроми в Лондоні: суфражистки камінням побили вікна ресторанів і будинків міністрів.
28 лютого 1908 року в Нью-Йорку пройшов мітинг про рівноправність жінок, на який вийшли понад 15 тис. Жінок. Вони також вимагали скорочення робочого дня і рівних c чоловіками умов оплати праці. Крім того, було висунуто вимогу надання жінкам виборчого права.
У 1909 році Соціалістична партія Америки оголосила національний жіночий день, який відзначався аж до 1913 року в останню неділю лютого.
У 1910 році німецька комуністка Клара Цеткін на форумі жінок в Копенгагені, туди ж прибули і делегати з США, запропонувала заснувати Міжнародний жіночий день. Малося на увазі, що в цей день жінки будуть влаштовувати мітинги і ходи, залучаючи громадськість до своїх проблем.
У 1914 року 8 березня як Міжнародний жіночий день відзначався одночасно в восьми країнах: США, Великобританії, Австрії, Данії, Німеччині, Нідерландах, Росії і Швейцарії.
До 1917 року повне або часткове право голосу отримали жінки Нової Зеландії, Австралії, Фінляндії, Норвегії, Данії, Ісландії.
Нагадаємо, як повідомляв раніше "УРА-Інформ", більшість українців, а точніше 87%, не підтримують ідею скасування святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня.