"Образ Хосні Мубарака, який залишиться в пам'яті, це образ старого, зломленого, хворої людини, – зазначає журналіст Крістоф сидів. – Починаючи з 2011 року єгиптяни, не вірячи своїм очам, дивилися кожен раз на екрани, коли поваленого диктатора на ношах вносили в зал суду під час процесу проти нього і його синів. Невже цей впертий старий дійсно був тим деспотом, який три десятиліття правил твердою рукою в країні на березі Нілу і нестримно збагачувався? Образ старого на носилках чи співвідносився з портретом активного ужчіни приблизно 55 років, який до повалення Мубарака 11 лютого 2011 року можна було побачити в Єгипті повсюдно ".
"У своєму політичному житті Хосні Мубарак надавав великого значення тому, щоб його оцінювали так, як він цього, на його думку, заслуговував. І контрольовані державою ЗМІ завжди слухняно були до його послуг. Так, офіціозна газета Al-Ahram ще за кілька місяців до повалення Мубарака змінила фотографію з тодішніх мирних переговорів по Близькому Сходу в Вашингтоні таким чином, що президент Єгипту виявився в центрі, а його колеги з США і з Близького Сходу перетворилися на статистів ", – йдеться в статті.
На посту президента Мубарак спирався на армію і спецслужби. Він рішуче протидіяв ісламістської опозиції. Під приціл потрапляли не тільки ті, хто застрелив на його очах його попередника Анвара Садата, – спецслужби непохитно переслідували і помірних ісламістів, які заперечували насильство.
"Я або ісламісти" – такою картиною жаху Мубарак виправдовував свою політику за кордоном. Тому західні союзники охоче закривали очі на порушення прав людини в Єгипті ".
"Єгипет став найбільш важливим арабським союзником Вашингтона. Близько 60 млрд доларів військової та економічної допомоги перевели США в Каїр протягом 30 років до революції – велика частина з них потрапляла безпосередньо в кишені президентської сім'ї і армійського керівництва".
"Вигоду з фінансової допомоги Заходу извлекало тільки меншість, в той час як широкі маси населення жили без перспектив і зубожіло. У зовнішній політиці президент намагався розставляти акценти, але всі спроби виступити посередником між ізраїльтянами і палестинцями залишилися безуспішними", – зазначає видання.
"Президент постійно обіцяв розпливчасті реформи – тільки вони залишалися порожніми словами. Навпаки, після невдалої спроби замаху на нього з боку войовничих ісламістів в 1995 році в Аддіс-Абебі і терористичної атаки на західних туристів в Луксорі в 1997 році він знову закрутив гайки у внутрішній політиці . У соціальній політиці він надав помітно більше свободи ісламістам, (…) поки вони занадто відкрито не ставили під сумнів владу держави ".
"Однак політичний кінець Мубарака забезпечити не ісламісти, а дві групи, які не були на прицілі у диктатора: добре освічена міська молодь і армія", – пише видання. На тлі протестів молоді проти режиму військова верхівка, побоюючись за свої власні привілеї, змусила 82-річного Мубарака піти у відставку і взяла владу в свої руки.
"Так, через майже 30 років, закінчилося правління людини, якого багато єгиптян не те з поваги, чи то з страху називали фараоном. Більшість з них не бачили в житті жодного іншого президента країни".
У квітні 2011 року Мубарак був заарештований, в серпні 2011 року розпочався перший з кількох судових процесів проти нього. У березні 2017-го вищий суд Єгипту зняв з колишнього глави держави звинувачення в причетності до загибелі понад 800 демонстрантів під час протестів.
"Тим не менш, відкритий процес проти Мубарака приніс задоволення тим, хто постраждав при його правлінні. Мало хто з єгиптян міг уявити собі диктатора перед судом. Цей образ збережеться і після його смерті – в Єгипті, який під керівництвом нового правителя Абдула-Фаттаха Ас -Сісі є більш репресивним, ніж можна було уявити за часів Мубарака ", – резюмує Der Spiegel.
Джерело: Інопреса