Образ пірата з папугою на плечі давно став частиною масової культури, багато в чому завдяки літературі.
Про це повідомляє «УРА-Інформ» з посиланням на Ukr.media.
Один з найвідоміших прикладів – роман Роберта Льюїса Стівенсона «Острів скарбів», де у підступного Джона Сільвера був розмовляючий папуга Капітан Флінт. Однак у реальності піратам було не до милих супутників – ці птахи відігравали для них зовсім іншу роль.
Папуги як цінний товар
За часів Великих географічних відкриттів (XV-XVIII століття) папуги з Нового Світу були символом багатства і високого статусу в Європі. Їхнє яскраве оперення і здатність до наслідування людської мови робили їх бажаними вихованцями серед аристократії.
Пірати, які займалися контрабандою, швидко оцінили цінність екзотичних тварин. Папуги продавалися в Європі за ціною від 5 до 10 фунтів стерлінгів, що сьогодні еквівалентно 1000-2000 доларам. Деякі рідкісні види коштували в рази дорожче. Для порівняння, простий моряк у той час заробляв лише 2 фунти на місяць. Тому контрабанда папуг стала прибутковим бізнесом, особливо для дрібних піратських суден, які не могли атакувати великі торгові кораблі.
Чи міг пірат дозволити собі папугу?
Хоча деякі пірати дійсно могли залишити папугу собі, для більшості екіпажів ці птахи були лише цінною здобиччю. У суворих морських умовах мало хто міг дозволити собі таку розкіш. Однак, якщо здобичі було достатньо, а команда не заперечувала, папуга, що розмовляє, міг стати гарною розвагою в довгих плаваннях.
Таким чином, папуги на піратських кораблях з’являлися не через романтичні уявлення, а з цілком прагматичних причин.
Ще цікаво буде дізнатися, як покійні родичі передають нам свої послання: народні прикмети.