Цілком у дусі кремлівської пропаганди, власне документів він не оприлюднив, але в цьому випадку ставитись до цього інфоприводу просто як до висмоктаного з пальця не варто, пише сайт vlasti.net. Наші соратники, близькі до церковного питання, через свої обізнані контакти таки знайшли документи, що дуже схожі на ті, котрі описував Амстердам, і поділилися ними.
Попри маніпулятивні інтерпретації американського балакуна, цитати, – при тому достатньо однозначні, – про залучення Фанару до перемовин з УПЦ МП, критику ПЦУ та патріотичних сил відповідають текстам документів.
З цього випливає, що стурбованість наших друзів тим, що влада просуває створення екзархату Константинополя для московських попів в Україні, не є безпідставною. Цей проект ОП дійсно спрямований на виведення УПЦ МП з-під дії законопроекту №8371, а також на применшення заслуг і компрометацію зусиль нашої політсили й особливо Петра Олексійовича зі створення ПЦУ, отримання нею автокефалії та в цілому невпинного виборювання нашої релігійної незалежності.
Так, позиція патр. Варфоломія з цього питання відома усім, хто хоче її знати. Її багаторазово озвучували наші представники, які спілкувалися з Його Всесвятістю особисто та чули її з перших вуст. Проте, плани ОП реально існують. Розповсюджуючи через своїх «подаванів» брудні інсинуації щодо відносин Фанару з ПЦУ та посадовцями, скопійовані з проплачених московських вкидів, Зеленський сподівається сам обдурити Вселенського патріарха.
Патріарх Варфоломій і вірні йому ієрархи не підуть проти канонів і тексту Томоса про автокефалію. Ті, хто вів з ними перемовини щодо об’єднання та визнання українських церков, переконалися в цьому на особистому досвіді. І радники президента нібито теж повинні це добре розуміти. Отже, або вони є ідіотами, або куплені москвою і просто намагаються виграти час для УПЦ МП, або діють свідомо на догоду всім добре відомому ставленню коміка до церкви та заради єдиної мети – завдати медійного удару по «Європейській Солідарності» й усім щирим патріотам, не готовим миритись із духовною колонізацією ні за яку ціну.
З будь-якою брехнею – як би добре її не маскували за гарними гаслами та «практичними» (а насправді популістськими) міркуваннями або фіктивною полемікою й компромісами, – достатньо кинути світло на ситуацію цілком, назвати речі своїми іменами, і всі «білі нитки» стають явними. Ніби бісівський туман розпадаються всі хитромудрі маніпуляції. «Крий, ховай погане, а воно ж таки гляне» – кажуть мудрі люди.
Так і зараз, сама наявність вузькопартійної мотивації, коли її викрито, свідчить про проект екзархату ясніше й переконливіше за все, навіть для тих, хто зовсім не знається на церковної дипломатії та канонах. Для всіх, якщо тільки вони чесні перед собою і наші, українці по духові.