Митрополит Епіфаній, висування якого на пост Предстоятеля патріарх Філарет нещодавно назвав своєю великою помилкою, ще з першого засідання Синоду ПЦУ 5 лютня намагався відібрати у почесного патріарха Філарета Київську єпархію.
Не маючи чим похвалитися у своїй діяльності на ниві зовнішнього представництва ПЦУ перед Помісними церквами, він не зміг і об’єднати церкву всередині. Замість того, щоб звернутися до порад багаторічного керівника Київського Патріархату, він не знайшов нічого кращого ніж спробувати віджати таки в нього Київську єпархію та банківські рахунки УПЦ КП. Це було йому потрібно аби задовольнити вимогі Константинополя, адже молодий Предстоятель не бачив іншого способу зрушити визнання ПЦУ православним світом з мертвого місця, окрім як сподіватися на дипломатію Фанару. Але це помилковий шлях. Цілі досягаються не шляхом простої продажі речей – тим паче дуже важливих для себе, відмова від котрих є відмовою від своєї гідності, – комусь, хто нібито зробить все за нас. Вони досягаються власним умінням вести перемовини, для чого потрібні сильні воля і багатий життєвий досвід.
Все це і спонукнуло почесного патріарха Філарета до активних дій зі збереження та відновлення Київського Патріархату. Зараз незалежну українську церкву збережено, її існування забезпечено та знаходиться поза загрозою. Але ціною кадрової помилки патріарха Філарета з визначенням та просуванням на пост Предстоятеля митрополита Епіфанія, який зрадив свого духовного батька, стало його усунення від управління ПЦУ.
Між тим, коли младоєпископи, які отримали свій сан від патріарха Філарета, у боротьбі за гроші та владу намагаються задушити свого духовного Отця, уніати планомірно рухаються к своїм амбітним цілям, нарощуючи свій вплив, зокрема серед православних.
Греко-католицьки архієреї відкрито очікували, що отримання статусу Патріархату стане однією з основних тем зустрічі делегації УГКЦ з Папою Франциском і главами дікастерій у Римі 5-6 липня. І дійсно, за підсумками перемовин Святослав Шевчук заявив, що три мрії УГКЦ – а саме візит Папи в Україну, надання патріархату та беатифікація Андрія Шептицького, – стали ближчі до здійснення.
Проте, уніати не лише ведуть дискусії з Ватиканом, а ще й багато чого роблять самі. Наприклад, 19 травня в Філадельфії було відновлено Патріарший фонд УГКЦ. Його призначення –збирання коштів на «здійснення мрій» Архієпископа Святослава Шевчука, який вже почав розсилати листи-прохання про фінансову підтримку до впливових представників української діаспори в США, зокрема Президентів кредитних спілок «Самопоміч». У цих листах йдеться про допомогу в утриманні резиденцій УГКЦ у Києві та Княжичах (загалом 75 тис. долл. на рік). Однак, цікава не тільки ця сума, але й зазначена у листі мотивація: ці гроші допоможуть забезпечити фінансову стабільність
УГКЦ, зміцнити її структури, покращити ставлення суспільства до УГКЦ як до загальноукраїнської конфесії через присутність її провідних установ у столиці – та в кінцевому підсумку все це потрібне для будівництва Патріархату.
У ПЦУ тільки патріарх Філарет з його багатим досвідом міг би протистояти цьому натиску греко-католиків, але його було відсторонено від важелів управління. Митрополит Епіфаній, людина безхарактерна та слабовольна, зараз знаходиться під впливом архієпископа Євстратія Зорі, який й нав’язав Блаженнішому ідею відібрати у Філарета кошти та парафії УПЦ КП.
Новостворена українська церква, в якій бракує справжнього лідера, стоїть перед загрозою уніатизму і не має що їй протипоставити.